Посилання на попередні пости, які стосуються штурму позицій вагнер 13 жовтня в районі Курдюмівки: Перший пост https://www.facebook.com/igor.ischuk/posts/pfbid02jGK1NhkRpbhqT7BtWnY7cRXaU4sVLk8aDs7LqG3MvCCavQMnnLi4ow8Ueqe1P8Aml Другий. Хоча це привітання з Різдвом там багато про штурм 13 жовтня і його наслідки https://www.facebook.com/igor.ischuk/posts/pfbid0yyThsvzsqHZbv2rbLgmi1XLosRMdDxaB1Yhv3WVcTHMeWYGcyUhTZWLfzb4GLxpkl

Коли бій неминучій. Бий першим. Бий крепко. Бийся насмерть. Дзвінок. - Доброго дня, мене звати Артур, я оперуповноважений карного розшуку міста Києва. ДБР подала вас у розшук за СЗЧ. Хочу з вами поспілкуватися і встановити ваше місцезнаходження. - Яке саме СЗЧ? У мене їх два... - Я не в офісі, маю переставити машину на автостоянці. Я вам перетелефоную. Через півгодини. - Самовільне залишення частини № А7373, ТРО Голосіївського району міста Києва у травні 2022 року. - Під час проведення службового розслідування, вже проходив службу в 5-му штурмовому полку. Виписка з наказу про зачислення в 5-й штурмовий полк була надана слідчому на його прохання. - А на даний час ви продовжуєте службу в ЗСУ? - Ні. На даний час, я вже не служу в ЗСУ. Під час проходження служби мав три підстави для звільнення, зараз вже чотири, але в 5-му штурмовому полку відмовилися прийняти рапорт на звільнення, тому він був надісланий рекомендованим листом через Укрпошту. Маю повідомлення про вручення листа в стройовий відділ 5 штурмового полку. А яка четверта підстава для звільнення? - Троє дітей. - Будь ласка вишліть скани всіх документів: виписку з наказу, рапорт на звільнення, повідомлення Укрпошти про вручення рапорту і свідоцтва про народження дітей. - Звісно, дякую, було приємно поспілкуватися і гарного вечора! Ще й зараз міг би служити в 5-му штурмовому полку (вже окрема штрумова бригада), але З*ЛУПИ і ЧУПАЧУПСИ не дали мені жодного шансу, тому що нашої смерті бажали, здається, більше ніж п*дари: https://www.facebook.com/igor.ischuk/posts/5993928873997010 “Наш перший взвод, був виключно із добровольців. Приблизно половина воювала ще в 2014, інші захищали Київ у лютому і березні 2022 і перейшли з ТРО. Четверо приїхало на війну із-за кордону. Четверо багатодітних батьків 6, 5, 3 і 3 дітей. І, навіть, ті кого мобілізували, прийшли в військкомат добровільно. Всі були більш-менш влаштовані: сім’ї, діти, робота, мали звичайне, цивільне життя. За досить короткий час в нашому першому взводі не залишилося жодного солдата, сержанта і офіцера із першого складу підрозділу. Восьмеро загинуло: АЛАБАЙ, ВОХА, КАРАТ, КРИША, МІЛАН, ПОЛТАВА, КАРАСЬ. Це не КАРАСЬ з Києва, з Теремків, кладовщик з МТЗ, якого знав весь батальон і який теж загинува. Це КАРАСЬ кулеметник з Полісся, який загинув від кулі снайпера, працюючи на MG 3 під час штурму 13 жовтня. За короткий час перебування в нашому взводі до переведення в інший підрозділ, він не сказав жодного слова. Він був настільки тихий і мовчазний, що більшість бійців його навіть не запам’ятала. Його звали Віктор Сергійович Полійчук, народився 22 квітня 1990 року в селі Слобода, Овручьцкого району, Житомирської області. Віктор виявився справжнім воїном, чого від нього ніхто не очікував, включаючи мене. Всі восьмеро були справжніми воїнами і загинули достойно, зі зброєю в руках. Серед поранених деякі списані, інші ще чекають на списання в різному статусі. Частина бійців перевелася в інші підрозділи. Ніхто не злякався, жоден солдат не дав задню і не залишив позицій під час бою. Кожен прийняв рішення залишити перший взвод усвідомлено, в спокійній обстановці. З такими Д*вбойобами і Г*ндонами, які називають себе командирами йти в бій - це просто нікому непотрібне самогубство. Більше шансів залишитися живим після гри в російську рулетку. Але від гри в російську рулетку є хоч якийсь зиск - гроші. А який зиск від нашої смерті по причині тупості З*ЛУП і ЧУПАЧУПСІВ? Це стало очевидно абсолютно всім, особливо після штурму 13 жовтня https://www.facebook.com/igor.ischuk/posts/5993928873997010 . Самогубців в нашому підрозділі не знайшлося, всі адекватні, дорослі, розумні люди, яких чекають вдома їх сім’ї, жінки, діти, батьки. Підрозділ не вижив і його історія не менш, якщо не більш важлива, ніж історія перемог і успіху, якою важкою і болючою вона не була, і тому її варто почути. Інакше як виправити помилки, якщо вони навіть не озвучуються?” Уривок із Історії @igor_ischuk. Війна 2022-? Хашар. Помилка того хто вижив. Ще не опубліковано. Після поневірянь з рапортом, я поїхав із батальйону і надіслав рапорт про звільнення через Укрпошту. Довгий час, нічого не відбувалося. Дуже довгий час, багато місяців взагалі нічого не відбувалося. Повна тишина. Мені навіть ніхто, ні разу не подзвонив ні з роти, ні з батальйону, ні з бригади. Схоже, репутація біжить попереду мене і Недокомандири справедливо очікували, що я просто пошлю їх в пішу сексуально-еротичну подорож по короткому зато популярному маршруту. Зараз кругом мене на горизонті намалювалась, якась дивна підвищена активність одночасно в декількох напрямках, яка дивним чином співпала з публікацією “По моїм відчуттям класти бруківку залишилося вже не довго…” https://www.facebook.com/igor.ischuk/videos/1373764249925012/ і двох попередніх постів на тему блискучих перемог "залізних" генералів: “Це гірше за злочин. Це-помилка.” https://www.facebook.com/igor.ischuk/posts/pfbid0BG7yGzTGGHAk436d2KFbrbaQoQsuwAUQHb8DFPWq8rVzBfzrHkw2Ths6dWm5Rqpdl Гвардія Наступу. Час повертати своє! https://www.facebook.com/igor.ischuk/posts/pfbid0DdQ3Tk9yE3wZNEtRP2mFg9pjJtqiCWFL6STkyvr3rMPEL9qbGRERSUSPMEAKufdAl Можливо, це просто співпадіння, а можливо , я вже попав на радари і “Око Саурона” пристально націлилось на мене. Я достаньо побачив в житті, включаючи два підтверджених замовлення на вбивство в моєму оточенні, щоб розуміти, що попереду мене може чекати ще багато захоплюючих і цікавих пригод. Вже давно живу за правилом. Коли бій неминучій. Бий першим. Бий крепко. Бийся насмерть. Все життя вважав, що мене не любить камера. А це перше відео, яке мені сподобалось, ще й зняте без дубля, і я вирішив його опублікувати. Дякую! Всіх міцно обійняв! Version_231116_064407_a